ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ БУДІВНИЦТВА АРХІТЕКТУРИ ТА ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПРОЕКТУВАННЯ МІСТ “ДІПРОМІСТО” МИКОЛАЇВ

 

 ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЇ МІСТА

Том 1

КИЇВ 2001 Р.

ЗАМОВНИК: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ МІСТОБУДУВАННЯ І АРХІТЕКТУРИ МИКОЛАЇВСЬКОГО МІСЬКВИКОНКОМУ

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА............................................................... 3 ВСТУП........................................................................... 5

ЧАСТИНА І.................................................................... 8

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ МІСТА, ІСНУЮЧОЇ МІСТОБУДІВНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ТА ВИЯВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ МІСТА, ЯКІ ПОВИННІ БУТИ ПОКЛАДЕНІ В ОСНОВУ РОЗРОБКИ “ПРАВИЛ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЇ МІСТА”...................................... 8

ГЛАВА 1. Аналіз сучасного стану міста..................................... 9

ГЛАВА 2. Основні положення Концепції територіального розвитку міста..... 11

ГЛАВА 3. Функціонально-планувальна організація території............ 12

ГЛАВА 4. Мережа вулиць і доріг............................................ 20

ЧАСТИНА ІІ................................................................. 23

ВИМОГИ ТА ОБМЕЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ І ЗАБУДОВИ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК НА ТЕРИТОРІЇ МІСТА..................................... 23

ГЛАВА 1. Загальні вимоги до територій, які потрапляють в зону впливу інженерно- транспортних комунікацій та санітарно-захисні зони...................... 24

ГЛАВА 2. Містобудівні та історико-культурні вимоги та обмеження... 34

ГЛАВА 3. Механізм реалізації “Правил”... 40

ЧАСТИНА ІІІ................................................................ 44

ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЇ МІСТА. (проект)....................................................................... 44

РОЗДІЛ І. Регулювання забудови та землекористування на основі плану зонування. 48 ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ....................................... 48

ГЛАВА 2. ОРГАНИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВИЛ ТА ЇХ КОМПЕТЕНЦІЯ.... 54

ГЛАВА 3. РЕЖИМ ЗАБУДОВИ ТА ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЇ МІСТА. 60

ГЛАВА 4. ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ РОЗТАШУВАННЯ ТА НАДАННЯ ДОЗВОЛУ НА БУДІВНИЦТВО ОБ’ЄКТІВ МІСТОБУДУВАННЯ НА ОСНОВІ ПЛАНУ ЗОНУВАННЯ.-65

ГЛАВА 5. ПРИПИНЕННЯ ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ. ПРАВА НА ВИКОРИСТАННЯ НЕРУХОМОСТІ, ЯКІ ВИНИКЛИ ДО ВСТУПУ В СИЛУ ПРАВИЛ. ПОГОДЖЕННЯ ВІДХИЛЕНЬ ВІД ПРАВИЛ............................... 78

ГЛАВА 6. ВНЕСЕННЯ ДОПОВНЕНЬ ТА ЗМІН ДО ПРАВИЛ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ...................................................... 82

РОЗДІЛ II. Переважні і допустимі види забудови та інше використання земельних ділянок у межах відповідних зон......................................... 85

ГЛАВА 1. ПЛАН ЗОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ М. МИКОЛАЄВА ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗОН. 85 ЧАСТИНА ІV............................................................... 104

Додатки до Правил........................................................ 104 ДОДАТКИ.................................................................... 108

 

 

 

ЧАСТИНА І.

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ МІСТА, ІСНУЮЧОЇ МІСТОБУДІВНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ТА ВИЯВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ МІСТА, ЯКІ ПОВИННІ БУТИ ПОКЛАДЕНІ В ОСНОВУ РОЗРОБКИ “ПРАВИЛ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЇ МІСТА”.

 

1.1.Історична довідка.

Місто Миколаїв – значний адміністративний, індустріальний і культурний центр півдня України, центр Миколаївської області, а також Жовтневого і Миколаївського адміністративних районів. Миколаїв було засновано в 1788-1790 роках на лівому березі Бузького лиману, на півострові, що утворився в місці зливання рік Південний Буг і Інгул. Його виникнення було пов’язано з необхідністю будівництва флоту для захисту південних кордонів Російської імперії. Російсько-турецька війна 1787-1791р.р. вимагала прискорення будівництва військових кораблів для Чорноморського флоту, в зв’язку з чим 21 липня 1788 р. було засновано нову верф у гирлі річки Інгул. Ця нова верф 27 серпня 1789 р. за наказом Потьомкіна, що був затверджений Катериною ІІ, була названа “Місто Миколаїв” (на згадку про взяття російськими військами фортеці Очаків в “Миколаїв день”). На цій верфі вже в 1790 р. було спущено на воду перший військовий корабель “Святий Миколай”.

Починаючи з грудня 1791 р. почалось організоване будівництво міста. В 1836р. було затверджено план м. Миколаєва. Характерною ознакою в забудові міста була яскраво виявлена прямокутна система планування з невеликими кварталами і дуже широкими вулицями. У 1903 р. була відкрита нова залізнична лінія Миколаїв-Херсон. С 1911 року по 1917 рік Миколаїв переживав період високого промислового піднесення, виключно за рахунок суднобудівництва. Чисельність населення за даними 1913 року складала 106,3 тис. чол. Подальший розвиток міста було перервано першою світовою і громадянською війнами.

Починаючи з 1921 року і до Вітчизняної війни поряд з ростом і реконструкцією суднобудівних заводів в місті розвивається металообробна, харчова і легка промисловість, відкривається ряд вузів і технікумів. В період німецько-фашистської окупації основні підприємства міста та велика кількість житлових будинків було зруйновано. Відновлення і забудова міста провадилась згідно генеральних планів, які були розроблені Українським державним інститутом “Діпромісто” (Київ) у 1947,1954, 1966, 1985 роках.

 

1.2.Виробничий комплекс та соціальна сфера.

Населення міста на 1.01.2001 р. складає 503,4 тис. чол., в межах міської межі міста, прийнятої Верховною Радою у 1996 р., загальна площа складає 25282,6 га. В межі міста включені селища міського типу – Велика Кореніха і Тернівка та села – Мала Кореніха і Матвіївка. Миколаїв на даний час являє собою багатофункціональне місто з розвинутими в значній мірі промисловими, соціально-культурними і адміністративними функціями. Основою містоутворюючої бази м. Миколаєва являється промисловість і зовнішній транспорт.

У місті сформувався значний багатофункціональний промисловий комплекс у складі підприємств машинобудування і металообробки, де основне місце посідають суднобудівні підприємства, підприємства кольорової металургії, харчової та легкої промисловості. Зовнішній транспорт представлен залізничним, автомобільним, повітряним та водним (морським та річковим) транспортом.

Дуже важливе місце в виробничому комплексі міста посідає виробничо-портове господарство, до складу якого входять 4 порти, які виконують перевози, як у межах України, так і на міжнародних лініях. Чільне місце у виробничому комплексі міста займає капітальне будівництво, яке представлено рядом великих підприємств будівельної індустрії і значною кількістю кваліфікованих будівельних кадрів.

Роль м. Миколаєва як обласного центру з розвинутим багатогалузевим промисловим комплексом обумовила наявність в місті на даний час потужного науково-дослідницького і проектного потенціалу. В місті нараховується багато проектних організацій і науково-дослідницьких підприємств. У трьох інститутах, університеті та 5 філіях навчаються 16,9 тис. чол. “Кузнею” кадрів є Український морський державний технічний університет, який поруч з кадрами для суднобудівної промисловості готує фахівців у галузі ринкової економіки. В 13 професійно-технічних училищах міста навчаються професіям суднобудівної, швейної та інших галузей 7,3 учнів.

 В місті функціонує 3 театри, філармонія, 19 клубних закладів, 55 бібліотек, 2 музеї, цілий ряд об’єктів спортивного профілю, лікувальних і оздоровчих закладів, підприємств торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування.

На даний час м. Миколаїв володіє значною по своїм масштабам культурною спадщиною, початок формування якої офіційно можна віднести до другої половини 18 століття.

В Миколаєві найбільш цінною історичною територією являється сельбищна територія на півострові, який утворений річками Південний Буг і Інгул.

Розпланування центрального ядра є одним із зразків містобудівного мистецтва епохи класицизму. В межах історичної території скупчені усі об’єкти культурної спадщини: архітектури та містобудування, історичні, монументального мистецтва, садово-паркового мистецтва.

 

1.3.Транспортна та інженерно-технічна інфраструктури.

Сучасна транспортна інфраструктура міста складається з системи зовнішнього транспорту, магістральної вулично-дорожньої мережі і мережі масового пасажирського транспорту. В місті функціонує дві автостанції, що обслуговують міжміські та приміські перевезення. Перевезення жителів здійснюють трамвайні, тролейбусні, автобусні маршрути та залізничний транспорт. Більша частина пасажирів користується послугами маршрутних таксі.

Місто має розвинуту інженерно-технічну інфраструктуру. Телекомунікації у місті представлені 9 телевізійними каналами, з них 7 – комерційні.

 

Основні положення Концепції територіального розвитку міста.

 

Концепція, як перший етап розробки генерального плану міста, була розроблена Діпромістом у 1997 році. Вона є прогнозно-аналітичною містобудівною документацією, яка визначає прогноз планувального розвитку міста і принципові напрямки діяльності по вирішенню містобудівних проблем.

Розглянувши і проаналізувавши передумови розвитку міста, в Концепції було зроблено висновок, що Миколаїв має цілий ряд сприятливих для розвитку факторів. До них відносяться:

вигідне географічне положення в системі опорного каркасу планувальної структури території України, що ще більше підсилиться в результаті запланованого проходження поряд з містом трансконтинентального транспортного коридору;

важливе місце в регіональній системі розселення, як виконуючого функції обласного, міжрайонного і районного центрів;

розташування в зоні розвинутого, сталого сільськогосподарського виробництва; довгі традиції в машинобудівній і, зокрема, суднобудівній промисловості, розвиток кольорової металургії, розвинута галузева структура промисловості;

наявність портів і аеропорту, які в поєднанні з залізничним і автомобільним транспортом можуть сформувати могутній транспортний вузол міждержавного значення;

широкі ринки збуту продукції (з виходом на зовнішні ринки), розширення міжнародних контактів; наявність кваліфікованих трудових ресурсів;

наявність у місті, а також у його приміський зоні значної культурної спадщини, яка в поєднанні з зонами, придатними для рекреаційного використання, може сприяти розвитку Миколаєва як туристичного центру;

привабливе і відносно чисте навколишнє середовище;

наявність територіальних ресурсів для розміщення житлового, громадського, промислово-складського будівництва і зокрема ділянок доступних для інвестицій, як за межами існуючої забудови міста, так і в її межах (за рахунок містобудівно-обґрунтованої реконструкції і регенерації в центральній частині міста, а також на вільних від забудови територіях);

наявність транспортної та інженерної інфраструктур, що потребує певної модернізації.

 

Для Миколаєва, таким чином, на основі об’єктивних передумов Концепцією був прийнятий шлях розвитку з перевагою промислово-транспортних функцій, орієнтований на максимальне використання можливостей розвитку окремих галузей, як виробничої так і невиробничої сфер, що має збалансований характер.

На даний час в існуючій межі міста є значні територіальні ресурси для розміщення багатьох видів нового міського будівництва – житлового, громадського, промислового, комунально-складського та для створення системи озеленених територій. Згідно Концепції чисельність населення міста на містобудівний прогноз прийнято в 570 тис. чол. при умові покращення демографічної ситуації з початком позитивних змін в економіці країни, а також за рахунок механічного приросту населення.

Прийнята житлозабезпеченість складатиме 27 кв. м. на людину у багатоквартирному житловому фонді, в садибному житловому фонді кожна сім’я з трьох чоловік буде мати окремий житловий будинок. Згідно цього, у межах міста – в існуючому житловому фонді та у новому (багатоквартирному та садибному) можна розселити ~ 470 тис. чол., ще 100 тис. чол. – за межею міста на перспективних територіях на північ від міста у районі с. Коларівка та на південь – у районі с. Лупарево-Лимани (для розселення робітників глиноземного заводу).

 

Функціонально-планувальна організація території.

 

Згідно Закону України “Про планування та забудову території”, Правила повинні розроблятись на основі генерального плану, в якому визначаються потреби в територіях для забудови та іншого використання, межі функціональних зон, планувальна структура. Формально діючий на даний час генеральний план м. Миколаєва, розроблений Діпромістом у 1985 році, потребує корінного коригування і не може бути прийнятий за основу при розробці Правил тому, що не відповідає основним положенням нової Концепції міста особливо його територіальному розвитку.

Крім того, представлених в Концепції містобудівних матеріалів виконаних у М 1:25000 недостатньо, порівняно з об’ємом і якістю інформації, яка необхідна для розроблення Правил. Ряд матеріалів, які стосуються планувального рішення, потребує уточнення і більш детальної розробки в М 1:10000.

Тому при розробці Правил були виконані додаткові роботи по розробці містобудівних матеріалів Концепції у М 1:10000 з урахуванням рішень генерального плану, а також рішень цілого ряду проектів детального планування, розроблених за останні десять років.

На основі цього були детально розроблені планувальні рішення по функціонально-планувальній організації території міста, коригуванню мережі вулиць і доріг з встановленням їх класифікації і згідно цього накреслен план червоних ліній у М 1:10000.

Цей план червоних ліній з відкоригованими планувальними рішеннями став тією містобудівною документацією, на основі якої було розроблено “План зонування території міста”.

На даний час в Миколаєві вже склалася певна функціонально-планувальна структура, яка визначена існуючою містобудівною ситуацією і взаємним розташуванням місць розселення, відпочинку а також промислових, складських і комунальних підприємств. Територія міста за функціональним призначенням поділяється на сельбищну, виробничу, в т. ч. зовнішнього транспорту, ландшафтно-рекреаційну.

 

3.1.Сельбищна територія міста.

Згідно прийнятого рішення, територія міста складається з семи сельбищних районів. Шість з них знаходяться в межах існуючої межі міста, а сьомий – за її межею в районі с. Коларівка.

Центральне положення в плані міста займає житлова забудова, що розташована на півострові, утвореному річками Південний Буг та Інгул. Згідно планувальній структурі вона розподіляється на три сельбищні районі: Західний, Центральний та Східний.

Район Західний розташований в західній частині центрального житлового масиву міста. Межа району зі сходу проходить по вул. Пушкінський і по її продовженню вздовж промзони в районі Лески по вул. Індустріальній. З півдня, заходу і півночі цей район обмежений р. Південний Буг – і, таким чином, знаходиться в виключно сприятливих природних умовах.

Район Центральний займає центральне положення в місті як по своєму територіальному розташуванню, так і по своїй значимості в житті міста. В межах району знаходиться історико-архітектурна зона міста. Вздовж вулиці Радянської, яка являється центральною пішохідною вулицею міста, історично склався загальноміський центр. Межами цього району являються: вулиці Пушкінська, Скороходова, Комсомольська, а також р. Інгул.

Район Східний розташований у східній частині міста. Межами його є вулиці Комсомольська, Залізнична, Космонавтів, смуга відводу залізничної колії, що іде на Колосівку, та узбережжя р. Інгул. Це так звані райони Нового та Старого Водопоїв.

 

На території цих трьох районів розташований основний об’єм існуючої багатоквартирної житлової і громадської забудови. Вільні від забудови території знаходяться лише у Західному районі на намитій території у районі Лески, нове багатоквартирне житло передбачається також побудувати на Лагерному полі після виносу з цієї території ряду спеціальних об’єктів. Ці три райони мають містобудівну і інвестиційну привабливість завдяки центральному положенню в плані міста, доступність до місць прикладання праці, установ і підприємств обслуговування як загальноміського так і районного рівнів. Беручи до уваги ту обставину, що в його межах ще збереглася значна кількість ветхого одноповерхового житлового фонду, доцільне проведення в них обґрунтованих реконструктивних заходів, передбачаючи заміну ветхого житлового фонду багатоквартирною житловою, а також новою громадською забудовою. Ця реконструкція повинна проводитись поступово і відповідно до діючого законодавства. Особливо обережно її треба проводити в історично-архітектурній зоні міста.

Поперед реконструкції повинна відбутися розробка проекту регенерації, який би враховував всі положення, пов’язані з збереженням культурної спадщини. Крім цього повинен бути розроблений новий опорний історико-архітектурний план.

Нову житлову забудову (реконструкцію) передбачається здійснити насамперед шляхом завершення вже розпочатої забудови мікрорайонів, що прилягають до проспекту Леніна, а також шляхом вибіркової реконструкції ряду кварталів, розташованих між вул. Скороходова і Чкалова.

Крім цього передбачається реконструювати під багатоквартирну забудову ряд кварталів садибної забудови ,що прилягають до Проспекту Миру (між вулицями I лінія і Генерала Свиридова). В межах центрального житлового масиву м. Миколаєва, передбачається продовження формування загальноміського центру. Основне ядро загальноміського центру, планувально-композиційною віссю якого є вул. Радянська, вже фактично сформоване між вулицями Лягіна і Московською (відповідно з заходу і сходу) і вул. Дунаєва з півдня.

Подальший розвиток центрів обслуговування потребує деяких змін в цілях адаптації до нових економічних умов. Необхідний розвиток фінансових, ділових, ринкових та інших закладів в ринкових умовах потребує збільшення територій для створення цих центрів. Тому в цих умовах доцільним є подальший розвиток системи обслуговування всього міста, а також загальноміського центру вздовж проспекту Леніна.

Нові об’єкти обслуговування та офіси створюються за рахунок освоєння перших поверхів в існуючих будинках та частково прибудов до існуючих споруд, що характерно для розвитку малого та середнього бізнесу. Розвиток центру міста вздовж проспекту Леніна з’єднає в єдину систему окремі вузли центру.

На даний час один з таких вузлів центру вже сформувався на початку проспекту Леніна. До його складу входять: центральний стадіон, спорткомплекс “Надія” , готель “Турист”; поряд розпочато будівництво церкви. Цей вузол прилягає до рекреаційної зони, яка розташована на березі Південного Бугу.

Другий вузол почав формуватися в районі перетину проспекту Леніна з вул. Садовою, де на даний час знаходиться готель, церква, розпочато будівництво розважального центру.

Третій вузол намічається у кінці проспекту Леніна у місті перетину його з Жовтневим проспектом, у районі, де зараз знаходиться районна Рада східного району, навпроти території зоопарку.

Окрім вищевказаних структурних елементів загальноміського центру, значний комплекс установ і підприємств обслуговування загальноміського значення намічається на території, обмеженій проспектами Миру, Жовтневим і вул. Будівельників.

На території Західного і Східного сельбищних районів вже існує декілька громадських центрів їх безпосереднього обслуговування: в Східному-в районі проспектів Миру і Жовтневого, в Західному-в районі Лески, де передбачається ще один додатковий центр на березі р. Південний Буг по вул. Лазурній. На території усіх вищезгаданих районів також знаходяться ряд установ охорони здоров’я, культури І мистецтв, освіти, які розташовані дисперсно поза межами громадських комплексів обслуговування. На території сельбищних районів серед житлової забудови також знаходиться ряд промислових підприємств, складів, баз та комунальних об’єктів.

 

Сельбищний район Корабельний є одночасно і адміністративним районом міста. Планувально він складається з двох нерівних по розмірам своєї території частин, які розділені між собою під’їзною залізничною колією, що йде до промзони по вул. Айвазовського і далі до глиноземного заводу. Більша частина цього району представлена кварталами існуючої садибної забудови, мікрорайони з багатоквартирною забудовою сконцентровані у районах, прилеглих до залізничної колії. Через увесь Корабельний район проходить Жовтневий проспект – основна магістраль цього району, на якій на перехресті з вул. Ольшанського сформовано центр Корабельного району і далі на південь в районі проспекту Корабелів – центр для обслуговування жителів мікрорайонів № 6 і № 7. Відвід території під садибну забудову Корабельного району і освоєння на даний час більшої частини її проведено з урахуванням того положення, що аеродром спецпризначення, зона акустичного забруднення від якого формально поширюється на цю територію, законсервовано. В

ідвід території був погоджений Миколаївською обласною СЕС (9.08.1993р. №1360/6-1). Вільні від забудови території, на яких намічено подальший розвиток садибної забудови, знаходяться у південній частині району за Балабанівкою, а також у східній частині селища Богоявленське.

Передбачається завершення забудови мікрорайону №7 за рахунок освоєння вільних від забудови ділянок, а також за рахунок реконструкції декількох кварталів садибної забудови, прилеглих до проспекту Жовтневий – вул. Ленінградська. Реконструктивні заходи Корабельного району в Правилах прийняті в значно менших об’ємах, що зв’язано з приватизацією житлового фонду. Підлягає реконструкції забудова вздовж проспекту Жовтневого в межах від вул. Торгової до проспекту Металургів, де передбачено розширення існуючого центру усього району, а також реконструкція декількох кварталів, прилеглих до вул. Металургів, з метою наближення житла до рекреаційної зони вздовж Бузького лиману.

В районі нової садибної забудови по Жовтневому проспекту у районі селища Богоявленське, згідно ПДП, намічено побудувати центр повсякденного обслуговування. Сельбищний район Північний планувально організується на основі житлових масивів с. Матвіївка, смт Терновки та житлового масиву розташованого на півострові Соляні. Більша частина житлової забудови цього району представлена кварталами садибної забудови. Багатоквартирна забудова розташована вздовж проспекту Героїв Сталінграду. Значну територію Соляних займають території спецпризначення. В південній частині півострова знаходиться парк “Перемога”, територія університету, території промислового призначення.

 

Згідно Концепції місто одержує територіальний розвиток у північному напрямку і основні територіальні ресурси знаходяться у цьому районі між Матвієвкою та Терновкою на вільних від забудови територіях, прилеглих до р. Південний Буг, які раніш належали міністерству оборони та сільському господарству.

На цих територіях намічено часткове подальше розвинення садибної забудови на схід від Матвіївки і у межах між Київським шосе та Терновкою. Центральна частина цієї території до проспекту Героїв Сталінграду передбачена під багатоквартирну забудову з громадським центром, який просторово – композиційно зорієнтовано у бік Південного Бугу, вздовж якого запроектована велика рекреаційна зона.

Крім того намічено закінчення будівництва мікрорайону "Північний" на березі р. Інгул по вул. архітектора Старова. Незначна реконструкція буде продовжена в східній частині від проспекту Героїв Сталінграду. Сельбищний район Варварівка охоплює територію міста на правому березі Південного Бугу.

На даний час на цій території дисперсно на значній відстані один від одного знаходяться три житлові масиви – міський район Варварівка, смт Велика Корениха і село Мала Корениха, забудова яких садибна. Прибережні території, що знаходяться між ними, освоєні під садові ділянки та дачі. На в’їзді в місто з боку Одеси по Одеському шосе розмістилась промислово-виробнича зона.

Концепцією нове широкомасштабне житлове будівництво на правому березі на відміну від рішень попереднього генплану не передбачалось. Одначе, в процесі даної роботи в результаті детального повторного вивчення правобережної території міста в її межах було виявлено ряд відносно невеликих ділянок, які намічаються під садибну забудову. Ці ділянки прилягають до існуючих сельбищних територій і зв’язані з ними згідно плану. Зважаючи на ці обставини, а також на невелику місткість цих ділянок їх освоєння під садибну забудову сумнівів не викликає.

Ділянки території, що знаходяться в межах водоохоронної зони р. Південний Буг, а також що непридатні під забудову доцільно використати в рекреаційних цілях з відповідним їх благоустроєм (озеленення, організація пляжів і т. ін.)

 

Сельбищний район Коларівка розташований за межами міста на північний схід від міської забудови на теріторіях прилеглих до с. Коларівка, по обидві сторони р. Інгул. З заходу його межа проходить вздовж балки Капустянки, з півночі він обмежений дорогою, що обходить місто по трасі Херсон – Одеса – Рени, зі сходу – лісовим масивом.

Цей район є новим міським районом, що повністю розташований на сільськогосподарських землях. Територіально район складається з двох ділянок, які розділені р. Інгул. По своїм містобудівним і екологічним якостям цей район дуже благоприємний для розміщення житлового будівництва і розселення.

Одначе для його освоєння необхідно вирішити питання по відводу сільськогосподарчих земель і створити фактично нову інженерно-транспортну інфраструктуру. В розробленій Діпромістом Концепції планувальне рішення цього району було представлено до певної міри схематично, що відповідало на той час цій стадії проектних робіт і масштабу креслення.

В зв’язку з цим в процесі розробки Правил планувальне рішення сельбищного району Коларівка виникла потреба розробити це рішення більш конкретно, що й було зроблено на кресленні масштабу 1:10000. Було в загальних рисах уточнене функціональне зонування території і планувальна організація, конкретизована вулично-дорожня мережа, установлені території багатоквартирної і садибної забудови; комунально-господарського, рекреаційного призначення.

При цьому слід відмітити, що в зв’язку з тим, що цей район розташований за межами міста, а також що його освоєння передбачається на самий віддалений період, при розробці генерального плану міста його планувальне рішення і тим більше забудова може бути значно відкориговані залежно від вимог часу і обставин, при обов’язковому погодженні власниками землі.

 

3.2. Виробнича територія.

До складу виробничої території міста Миколаєва входять території промислових і комунально-складських підприємств, які сконцентровані в промрайонах та вузлах або розташовані окремо, а також території зовнішнього транспорту (залізниця, порти) і спецпризначення.

На даний час в місті вже сформувався або знаходиться на стадії формування ряд промрайонів:

Центральний, що розташований на лівому березі р. Південний Буг і прилягає до Західного, Центрального і Східного сельбищних районів. Основним підприємством району є Чорноморський суднобудівний завод, до складу промрайону структурно включаються річковий та морський торгові порти та ряд інших підприємств. Вільних територій в його межах немає. Розвиток цього району можливий за рахунок реконструктивних заходів території вздовж вул. Скороходова.

Східний, що розташований на схід від вул. Космонавтів. Цей промрайон розділяється залізничною смугою Миколаїв – Колосовка на дві частини, які неоднозначні по рівню освоєння. Частина промрайона, яка безпосередньо прилягає до вул. Космонавтів, освоєна повністю. В її межах знаходиться значна кількість машинобудівних і металообробних підприємств, підприємств будівельної індустрії, складів, баз, гаражів. Освоєння ділянки, що розташована на схід від залізниці, ще тільки починається за рахунок вільних територій, де можливе розміщення нових підприємств. Цей промрайон є найбільш перспективним у місті з погляду його розвитку, що обумовлено можливістю організації під’їзних залізничних колій, а також транспортних зв’язків, як зовнішніх так і в межах міста.

Південний, що розташований у Корабельному районі на березі Бузького лиману вздовж вул. Айвазовського. Основним промисловим підприємством цього промрайону є суднобудівний завод “Океан”. В межах промрайону розташовані ряд підприємств будівельної індустрії, складів, баз, гаражів, а також Жовтневий морський порт, який має значні територіальні резерви для свого розвитку. Крім вищезгаданих промрайонів в місті вже сформовано також декілька промислово-виробничих вузлів. Основні з них: промислово-виробничий вузол, який знаходиться на південь від вул. Космонавтів і розташований по обидві сторони проспекту Жовтневий; три промислово-виробничі вузли, які прилягають до сельбищного району Корабельний зі сходу селища Богоявленське, в районі вулиць Янтарна і Остапа Вишні (на північ від залізничної лінії до МГЗ) і Ленінградської, а також на схід від мікрорайону № 7 до межі Інгулецького каналу.

 

Згідно Концепції передбачається значний територіальний розвиток цих вузлів за рахунок вільних від забудови земель. Враховуючи наближення цих вузлів до житлової забудови на їх території можуть розміщуватись нові підприємства з мінімальними санітарно-захисними зонами (IV-V класів).

Планувальна організація промрайонів і промислово-виробничих вузлів, перерозподіл і конкретне використання вже існуючих територій, а також перелік конкретних підприємств, які будуть запропоновані до розміщення в межах цих територій, будуть вирішуватись при розробці генерального плану м. Миколаєва і в проектах планування цих вузлів.

Крім промислових і комунально-складських підприємств, які зосереджені в промрайонах і вузлах, ряд підприємств розташовано дисперсно у межах сельбищних районів, або прилягають до них. Найзначніше з них – суднобудівний завод ім. 61 комунарів, який розміщується по обидві сторони р. Інгул. В санітарно-захисну зону від промислово-виробничих підприємств частково потрапляє житлова забудова.

В зв’язку з цим, на подальших стадіях проектування (генеральний план міста, проекти детального планування і регенерації забудови) необхідно передбачати винос за межі сельбищної зони шкідливих підприємств, а також ставити питання про проведення заходів, направлених на зменшення розмірів санітарно-захисних зон (перепрофілювання, технологічне переобладнання).

На даний час в м. Миколаїв знаходиться значна кількість територій, які займають об’єкти спецпризначення. На усі ці території розповсюджуються відповідні їх призначенню режими використання, які знаходяться у сфері компетенції Міністерства Оборони України.

На час розробки Правил дати одну остаточну відповідь відносно подальшого використання всіх територій спецпризначення не представляється можливим. Це питання може знайти своє вирішення окремо, при розробці генерального плану, після чого в Правила необхідно буде внести відповідні доповнення.

 

3.3.Ландшафтно-рекреаційна територія.

Ландшафтно рекреаційна територія м. Миколаєва представлена на даний час системою озеленених територій, яка в поєднанні з водними просторами і іншими елементами природного ландшафту створює сприятливі умови для відпочинку населення. До складу цієї території входять: озеленені території загального користування (парки, сквери, бульвари, ліси); озеленені території спеціального призначення (водоохоронні, санітарно-захисні і т. ін.); території розміщення дачних і садівницьких товариств та об”єднань громадян; території лікувально-оздоровчих закладів; території пляжів.

 

На даний час озеленені території загального користування у місті представлені незначною кількістю скверів і бульварів, які знаходяться в основному в Західному, Центральному і Східному сельбищних районах, а також у південній частині півострова Соляні. Основним недоліком існуючої системи озеленених територій являється недостатнє озеленення прибережних територій і недостатньо високий рівень їх благоустрою.

В Західному сельбищному районі доцільно розширити рекреаційну територію міста вздовж узбережжя р. Південний Буг. Від території Яхтклубу до території річкового порту намічено організація і розширення рекреаційної зони міста за рахунок території військового училища, а також шляхом намиву з подальшим будівництвом набережної і організацією прибережного парку у Лісках з гребним каналом.

В Центральному сельбищному районі озеленені території загального користування треба передбачити вздовж берега р. Інгул, на ділянці, де він омиває півостровів Ракетне Урочище, попередньо здійснивши насипні роботи на заболоченій території.

В межах Східного сельбищного району під створення озеленених територій загального користування доцільно використати півострів Аляуди і мілководдя р. Інгул в районі вул. Кірова після попереднього проведення намивних робіт.

В Північному сельбищному районі вздовж р. Південний Буг треба передбачити створення прибережного парку, який буде замикати композиційну вісь громадського центру цього району, а також провести озеленення берега ріки вздовж с. Матвіївка.

У Корабельному сельбищному районі міста передбачається значне розширення озеленених територій вздовж узбережжя Бузького лиману, з організацією прибережної зони відпочинку, а також приведення до належного стану існуючих озеленених територій – парку “Комсомольській”, парку “Дружба” з організацією в ньому зон спорту і розваг. Повністю підлягають озелененню усі території, які потрапляють у межі зон санітарної охорони Жовтневого водосховища, а також вільних від забудови ділянок санітарно-захисних зон сільськогосподарських підприємств.

У сельбищному районі Варварівка ділянки вільної від забудови території, які знаходяться в межах водоохоронної зони р. Південний Буг, а також такі, що не придатні під забудову (крутосхили, заболоченням і високим рівнем стояння ґрунтових вод, і т. ін.) доцільно використати в рекреаційних цілях з відповідною інженерною підготовкою і благоустроєм.

У сельбищному районі Коларівка можлива організація розвинутої ландшафтно-рекреаційної зони за рахунок територій, які прилягають до р. Інгул. Передбачається перетворення лісів, що ввійшли в межі міста, у лісопарки з організацією міських зон відпочинку.

 

3.4.Райони розміщення дачних і садівницьких товариств та об”єднань громадян.

В межах міста знаходиться значна кількість районів розміщення дач та садових ділянок. В основному ці райони розташовані на прибережній території рік Південний Буг, Інгул, а також Бузького лиману. Ці райони на перспективу можуть бути реконструйовані в райони котеджної забудови з мало і середньоповерховими одноквартирними житловими будинками за умови приведення вулично-дорожньої мережі та інженерного обладнання у відповідність до нормативів садибної забудови міста.

Виняток становлять найбільш віддалені райони, що розташовані між Великою та Малою Коренихами, біля Тернівки та в районі селища Горького. Обов’язковою умовою при реконструкції районів, що розташовані на прибережних територіях, є дотримання положень, що стосуються організації водоохоронних зон.

 

Мережа вулиць і доріг.

 

Аналізуючи сучасний стан мережі вулиць і доріг Миколаєва слід визначити, що в місті вже склалася достатньо розвинута мережа магістральних вулиць і доріг з наявністю дублюючих зв’язків у центральній частині міста. Одначе, наявність ряду несприятливих факторів, таких як водні перепони, залізничні колії і станції затримує розвиток транспортних зв’язків як з зовнішньою мережею доріг, так і між окремими районами міста. На даний час значні потоки транзитного транспорту перевантажують центральну частину міста, що ще більше посилюється відсутністю магістралей, які б з’єднували між собою основні виходи з міста на зовнішню мережу доріг, проходячи по периферії сельбищних районів.

Відсутній прямий і надійний транспортний зв’язок між центральною частиною міста та Центральним промрайоном, а також житловим районом Лески. Пропуск інтенсивного транспортного потоку в Одеському напрямку зазнає труднощів в зв’язку з перевантаженням Варварівського мосту, який має недостатню ширину проїзної частини і фактично є єдиним мостом через Південний Буг, як у межах міста, так і в межах південної частини Миколаївської області.

Несприятливі умови для руху транспорту мають місце на Херсонському шосе і вул. Кірова на їх виходах за межі міста в зв’язку з тим, що вони пересікають в одному рівні залізничні колії. Крім того в межах забудови ширина Херсонського шосе в червоних лініях не відповідає його призначенню.

Зв’язок центральної частини міста з Корабельним районом та з Миколаївським глиноземним заводом здійснюється по проспекту Жовтневому, ширина якого на деяких ділянках не відповідає його призначенню. Крім того, проспект Жовтневий у районі вул. Самойловича пересікається в одному рівні з залізничною колією, по якій проходить багато вантажів, що потребує перекриття автомобільного руху майже кожні півгодини.

Питання виносу транзитного транспорту за межі Миколаєва частково вирішені завдяки існуючої обхідної автодороги Херсон-Одеса на відрізку від Херсону до Київського шосе.

Запроектована на північ від міста нова державна магістральна автомобільна дорога з будівництвом мостового переходу через р. Південний Буг у районі с. Матвіївка увійде до складу транспортного Євро-Азіатського коридору та Чорноморської Економічної Спілки. Ця автомобільна дорога зв’яже між собою Херсонське, Київське, Одеське та інші напрямки і буде сприяти виносу транзитних потоків з центральної частини міста.

Існуюча на даний час обхідна дорога стане магістраллю загальноміського значення для обслуговування північної частини міста.

 

На даний час по функціональному значенню до магістральних вулиць загальноміського значення можна віднести проспект Леніна, проспект Жовтневий, Херсонське шосе, проспект Героїв Сталінграду, Одеське шосе, вул. Пушкінську, вул. Космонавтів. Ці вулиці і в подальшому складуть основу магістральної мережі міста, яку передбачається розвинути і модернізувати з метою значного поліпшення транспортного обслуговування міста та з урахуванням його територіального розвитку.

Головна транспортна функція магістральних вулиць загальноміського значення – забезпечення транспортного зв’язку між житловими, промисловими районами і центром міста, центрами сельбищних районів, а також виходів на зовнішні автомобільні дороги. Передбачається створити дві широтні магістралі загальноміського значення, які пройдуть з півночі і півдня центральної частини міста.

Нова північна широтна магістраль пройде від проспекту Героїв Сталінграду між територією заводу 61 комунара та університету у напрямку Ракетного урочища з будівництвом мостового переходу через р. Інгул і далі по вулицям 8 і 9 воєнним (з одностороннім рухом), вздовж узбережжя р. Інгул до з’єднання з вулицею Кірова і подальшим виходом в напрямку Кривого Рогу. У районі проспекту Героїв Сталінграду ця магістраль по існуючому мосту через р. Інгул і з’їзду з нього по вул. Набережній вздовж Лагерного поля одержує вихід на Варварівський міст і далі на Одеський напрямок.

Південна широтна магістраль пройде від Одеського шосе вздовж східної мережі птахофабрики, далі по новому мосту через р. Південний Буг, який намічається в чотирьох км на південь від Варварівського мосту, з виходом на вул. Червоних Майовників і Індустріальній з переходом по естакаді через залізничні колії станції Миколаїв до привокзальної площі, від якої по вул. Скороходова і Залізничній вийде до проспекту Жовтневий.

Об’єднують ці магістралі в єдину систему магістралі-перемички – вул. Пушкінська, вул. Комсомольська, а також вул. Космонавтів.

 

В генеральному плані Миколаєва (1985 р.) і в Концепції територіального розвитку (1997р.) передбачалось продовження магістралі загальноміського значення, яка проходить по вул. Залізничній, в південному напрямку з переходом через залізничну колію в різних рівнях і з проходженням через територію дач і розсадник Зеленбуду до проспекту Жовтневого. Від цього рішення, яке пов’язано з значним зносом доцільно відмовитись, а вулицю Залізничну передбачається продовжити до місця перетину проспекту Жовтневого з залізничною колією, де буде побудована відповідна транспортна розв’язка.

В Корабельному районі з метою розвантаження проспекту Жовтневого від автотранспорту (переважно вантажного) передбачається організація нової магістралі загальноміського значення, яка пройде від проспекту Жовтневого вздовж коридору ЛЕП з виходом до вул. Степової, а далі пройде по цій вулиці, перетне в різних рівнях залізничну колію на МГЗ і по вул. Доктора Самойловича вийде до проспекту Жовтневого.

Нова магістраль загальноміського значення передбачається для зв’язку нового сельбищного району Коларівка з центральною частиною міста. Цю магістраль протрасовано в північно-східному напрямку від північної широтної магістралі вздовж р. Інгул з переходом через неї по мосту, що намічається, і з виходом на обхідну автодорогу. Функції магістралі загальноміського значення будуть виконувати вулиці, що проходять від проспекту Героїв Сталінграду через Тернівку до автодороги на Кіровоград.

 

Система магістральних вулиць загальноміського значення розвивається і доповнюється магістральними вулицями районного значення, які забезпечують транспортний зв’язок між житловими районами, а також житловими і промисловими районами, громадськими центрами і виходять на магістральні вулиці загальноміського значення.

Крім магістральних вулиць мережа вулиць і доріг міста представлена вулицями і дорогами місцевого значення (житлові вулиці, дороги у промислових і комунально-складських зонах і т. ін.), які забезпечують транспортний і пішохідний зв’язок на території житлових районів, а також виходи на магістральні вулиці.

На представленій у складі даної роботи схемі показані магістральні вулиці загальноміського і районного значення, а також основні житлові вулиці у межах червоних ліній, які відокремлюють їх територію від інших функціональних територій міста. Ширина вулиць у червоних лініях прийнята залежно від їх класифікації: магістральних вулиць 35-70 м, житлових 20-30 м. У забудованій частині міста ширина вулиць прийнята з урахуванням збереження існуючої забудови.

[вернуться]