Останнім часом чимало уваги підприємницькі кола, громадські організації та засоби масової інформації приділяють проекту Податкового кодексу. Адже саме цей документ має гармонізувати податкову систему України, стати запорукою сприятливого підприємницького клімату в країні. Одним із найактуальніших є питання спрощеної системи оподаткування.

 

Підготовка розділу XVIII „Спеціальні податкові режими” проекту Податкового кодексу (надалі – Кодекс) відбувалася у контексті Концепції реформування податкової системи України, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів від 19.02.2007 р. № 56-р (надалі — Концепція). Запровадження спеціальних режимів оподаткування є підтвердженням того, що в Україні зберігаються дві системи оподаткування: загальна та спрощена.

 

Світовий досвід доводить, що абсолютна більшість країн будує свою податкову політику на одній системі оподаткування, а підтримку розвитку малого та середнього бізнесу здійснює через відповідні податкові преференції. Саме тому, на думку автора, в проекті Кодексу методологічні засади обкладання єдиним податком та податком на прибуток максимально наближені. Крім того, в розділі IV Концепції закладено норму щодо поширення дії загальної системи оподаткування прибутку на всіх суб`єктів господарювання, починаючи з 2011 р. А до того часу суб`єкти малого підприємництва мають можливість попрацювати на спрощеній системі оподаткування і оцінити привабливість єдиного податку. Безумовно, ця редакція проекту Податкового кодексу не є остаточною, до неї ще можуть вноситися певні зміни. Але очевидно, що основні правила існування спрощеної системи, закладені в проекті, вже не змінюватимуться. Отже, зосередимось на основних положеннях підрозділу 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» розділу XVIII проекту Податкового кодексу. Почнемо з юридичних осіб.

 

Як і раніше, спрощеною системою оподаткування доходів можуть скористатися виключно юридичні особи — суб`єкти малого підприємництва (надалі - СМП). Критерії віднесення підприємств до СМП визначено ст. 1 Закону України від 19.10.2000 р. № 2063-ІІІ «Про державну підтримку малого підприємництва», згідно з якою суб`єктами малого підприємництва є юридичні особи — суб`єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.

 

У проекті Кодексу певні зміни закладено щодо критеріїв перебування підприємств на спрощеній системі оподаткування, а саме: платниками єдиного податку можуть бути суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) обсяг отриманого доходу не перевищує 1 млн. гривен та середньооблікова кількість працівників не перевищу 50 осіб.

 

При обчисленні останнього показника запропоновано включати усіх найманих працівників і тих, хто працю за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом понад один календарний місяць. З огляду на практику введення в дію Закону України від 22.05.2003 р № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку вже мали проблеми із аналогічним обмеженням. Підтвердженням недоцільності цієї норми є ї скасування в п. 1.8 Закону.

 

Порівнюючи обмеження щодо застосування юридичними особами спрощеної системи оподаткування, закладені в проекті Кодексу та Указі Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» (надалі — Указ № 727), що діє на сьогодні, можна зробити висновок, що окрім обмежень, визначених Указом № 727, спрощена система оподаткування не поширюватиметься на:

державні та комунальні підприємства;

реєстраторів цінних паперів;

платників податку за торгові місця на ринку;

суб`єктів господарювання, які здійснюють видобуток та реалізацію корисних копалин (крім корисних копалин місцевого значення);

нерезидентів України та (або) їх постійні представництва, фізичних осіб без громадянства;

суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють діяльність із увезення на митну територію України товарів народного споживання з подальшою їх реалізацією на митній території України підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання;

суб`єктів господарювання, які здійснюють перепродаж антикваріату, предметів мистецтва та колекціонування, діяльність із організації і проведення торгів (аукціонів).

 

Новацією запропонованого проекту Кодексу в частині спрощеної системи є визначення бази та об`єкта оподаткування. Слід нагадати, що відповідно до Указу № 727 об`єкт визначається на рівні виручки від реалізації, обчисленої за касовим методом. Відповідно до п. 4.1 ст. 4 розділу XVIII проекту базою оподаткування є дохід платника податку, виражений у гривнях. Ось як тлумачиться дохід у проекті Кодексу:

 

З метою оподаткування передбачено зменшення нарахованого доходу на суми, що надійшли у звітному періоді, перелічені в п. 3.1 ст. З розділу XVIII проекту.

 

Наступним ключовим моментом у питанні податкового навантаження на платників єдиного податку є вплив інших податків і зборів. Якщо на сьогодні єдиний податок замінює собою 16 податків і зборів (п. 6 Указу № 727), то відповідно до П. 10.1 ст. 10 розділу XVIII проекту єдиний податок юридичними особами сплачується в рахунок таких податків і зборів:

податку на прибуток підприємств;

ПДВ на митній території України, за винятком ПДВ, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування у розмірі 3%;

плати за торговий патент на право провадження деяких видів підприємницької діяльності;

комунального податку;

збору за розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг.

Податки і збори (обов`язкові платежі), не зазначені в цьому пункті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом.

 

Однією з головних новацій щодо спрощеної системи оподаткування є впровадження загального порядку нарахування та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду і фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. За тривалий час існування в Україні спрощеної системи оподаткування ми звикли до особливого порядку сплати цих внесків платниками єдиного податку. На сьогодні платники єдиного податку в загальному порядку сплачують лише відрахування (утримання) з фонду оплати праці найманих працівників, а нарахування страхових внесків на фонд оплати праці є складовою частиною єдиного податку. В проекті Кодексу передбачено зарахування до бюджету суми єдиного податку в повному обсязі. Сплата ж страхових платежів має відбуватися в загальному порядку, передбаченому законами про загальнообов`язкове державне пенсійне та соціальне страхування. В цілому ця новація є справедливою, адже всі суб`єкти підприємницької діяльності мають брати участь у загальнообов`язковому пенсійному та соціальному страхуванні на рівних умовах. Окрім того, як компенсацію страхового навантаження, законодавець передбачив зменшення ставок єдиного податку для юридичних осіб — платників єдиного податку.

 

Так, ставки єдиного податку становлять:

для осіб, які зареєстровані платниками ПДВ, — 3% від бази оподаткування (без урахування ПДВ);

для осіб, які не зареєстровані платниками ПДВ, тобто сплачують ПДВ у складі єдиного податку, — 5% від бази оподаткування;

подвійну ставку податку із суми перевищення, якщо у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого юридичною особою, перевищує 1 млн. грн.

При цьому платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного кварталу і втрачає право сплачувати податки за спрощеною системою оподаткування протягом наступного календарного року.

 

Підсумовуючи наведене та з метою планування податкового навантаження підприємства в майбутньому, можна зробити такі висновки щодо запропонованого проекту:

по-перше, розширено базу вартісного критерію роботи на спрощеній системі: на відміну від виручки від реалізації, що застосовується сьогодні, та ще й за касовим методом, у проекті закладено дохід (за методом нарахування);

по-друге, розширено коло працівників, які враховуються у середньообліковій кількості працюючих (п. 1.4 ст. 1 розділу XVIII);

по-третє, розширено коло осіб, які не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування;

по-четверте, базу оподаткування єдиним податком у проекті Кодексу максимально уніфіковано до бази оподаткування при загальній системі.

З одного боку, практичним наслідком цього має стати збільшення податкового навантаження порівняно з існуючим порядком обкладання єдиним податком. З іншого, такий підхід максимально спростить оподаткування операцій трансформаційних періодів (тобто, при зміні підприємством систем оподаткування), що безумовно дасть змогу підприємству пройти цей період із мінімальними податковими втратами (порівняно із існуючою на сьогодні ситуацією); по-п`яте, платники єдиного податку мають сплачувати внески (нарахування) на загальнодержавне пенсійне та соціальне страхування на загальних підставах.

 

Таким чином, підприємства, які все ж таки витримають всі критерії та обмеження і зможуть стати платниками єдиного податку, мають готуватися до зростання податкової складової своїх витрат. Разом із тим, ми маємо усвідомлювати, що збереження спрощеної системи оподаткування в проекті Кодексу є надзвичайно позитивним, тому що дає можливість суб`єктам малого підприємництва спростити процедуру адміністрування податків і зборів на підприємстві, скоротити витрати на документообіг, ведення бухгалтерського обліку, складання податкової та фінансової звітності.

Щодо економічної доцільності застосування спрощеної системи оподаткування в діючому форматі чи в умовах дії Податкового кодексу, то платник податку має самостійно проаналізувати фінансовий ефект від переходу на сплату єдиного податку, враховуючи види діяльності підприємства, обсяги запланованих доходів, структуру витрат, інтереси контрагентів тощо.

 

[вернуться]