У 2006-2007 рр. система державних закупівель без перебільшення перебувала у критичному стані, що виявлялося у дестабілізації виробничого процесу державних підприємств, зривах реалізації державних цільових програм, негараздах при виконанні бюджетів та використанні коштів. Також створювалися умови, що призводили до виникнення надзвичайних подій у життєво важливих сферах економіки.

 

Металургія, оборонна промисловість, капітальне будівництво, атомна енергетика та інші важливі галузі, за які відповідає держава, зі «скрипом», прикладаючи титанічні зусилля, «пробиралися» через розроблений та затверджений Верховною Радою Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 року № 1490-III (далі - Закон).

 

У 2006 році закупівля інсулінів, здійснена Міністерством охорони здоров’я, на суму більше як 160 млн. грн., мала безліч елементарних порушень, і за договорами, укладеними за її результатами, неможливо було здійснити платежі. Яка причина помилок вартістю в людські життя?! Все дуже просто. Міністерство охорони здоров’я залучило до проведення процедури фахівців, котрі не мали жодного уявлення щодо проведення процедур закупівель!

 

2007 рік – зрив робіт з підготовки до опалювального сезону майже на всій території України. Хтось скаже, що роботи все ж таки були виконані. Так, але їх закінчували пізно восени (так пізно, що в цей час навіть тестування налагоджених мереж згідно нормативів не проводиться) та з такою швидкістю, що вести мову за якість вже було недоречно. І хто рахував: скільки знадобилося додаткових ремонтів на тих дільницях?

 

Але ж державні кошти - це кошти платників податків, кожного з нас. Тому і використовувати їх ми повинні з вкрай високою ефективністю, не беручи, а показуючи приклад приватному бізнесу.

 

Згадаємо трагедію у Дніпропетровську 13 жовтня 2007-го року. На використання коштів для ліквідації наслідків вибуху газу у житловому будинку діюча на той момент Міжвідомча комісія з питань державних закупівель (далі - Комісія) надала висновок від 26.10.2007 року № 01/13 вс щодо можливості застосування Дніпропетровською облдержадміністрацією та іншими розпорядниками коштів процедур закупівлі в одного учасника за рахунок коштів резервного фонду держбюджету. Адже по-іншому терміново використати кошти у місцевої влади законних підстав не існувало. Скільки сил та нервів витратили фахівці з державних закупівель, доводячи, що просто взяти укласти договори і заплатити не можна! Що згідно Закону єдиний прийнятний варіант – це процедура закупівлі у одного учасника. А для цього необхідний позитивний висновок Комісії. Важливу роль в розв’язанні цієї ситуації відіграв відділ державних закупівель Державного казначейства під керівництвом Обушко Н.М. Завдяки керівнику відділу та його підлеглим питання було вирішено позитивно, дуже швидко та, що вкрай важливо, в межах чинного законодавства!

 

А що відбувалося, коли комісія чи інший орган, наділений відповідними повноваженнями, не в змозі були здійснити вкрай необхідну дозвільну процедуру?! Хто скаже скільки за 2007 рік відбулося в Україні менших трагедій, які не було можливості довести до Комісії? До речі, на буревій у березні та градобій у червні того ж року жодних висновків надано не було. Люди сиділи без дахів, без врожаю та чекали на проведення тендерів, котрі займали у часі не менше двох місяців. Врахуйте, що мова йде про надзвичайні ситуації загальнодержавного масштабу.

 

Проблема, звісно, не обмежується лише неврегульованістю, складністю та протиріччями законодавства, яке регулює державні закупівлі. Починаючи від 2006 року у бюджетній сфері «виживає» той, хто займається детальним плануванням процесу закупівель та враховує строки на їх проведення. При будь-яких складностях вирішальну роль відіграє людський фактор. Мова йде про тендерні комітети.

 

Члени тендерного комітету мають представляти всі структурні підрозділи розпорядника коштів так чи інакше пов’язані з предметом закупівлі, незалежно від того, чи це бюджетна установа, державне підприємство, чи місцеві органи влади. Головна мета його діяльності – забезпечення прозорості, відкритості, неупередженості в прийнятті рішень, відсутність конфлікту. Члени тендерного комітету, звісно, пов’язані зі специфікою своєї повсякденної роботи, але загальний набір знань повинен бути у всіх членів. Не даремно ж вони проходять навчання, приймають та несуть відповідальність (в тому числі і кримінальну) за свої рішення, дії або бездіяльність, від яких залежить стабільне функціонування установи.

 

[вернуться]